Вишиті скарби “Берегині”

Вишиті скарби “Берегині”

Як дивишся на вишиванку, «в ній бачиш гори, поле й ліс, і промінь сонця рано-вранці, і гай розплетених доріг». Слова про вишиванку щирі й правдиві. У кожній вишиванці своя краса й історія.

У вишиванці – генетичний код нації.

Це не просто одежа, прикрашена тим чи іншим орнаментом (геометричним, квітковим), це – прекрасна і жива історія народу. Це і пахощі черемхи, і червоного маку дивен-світ, і квітчаста весна, і зоря вечірня. Візьмеш до рук стареньку річ –  і ніби постає перед тобою щось невимовно рідне й щемне. Пригортаєш до серця, до себе, немовби свою кровиночку…

«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала», -ці слова із пісні А.Малишка вкотре нагадують, що вишивка для українця є чи не постійною супутницею життя. Ще б пак, вишивання хрестиком чи мережкою споконвіку милують око. Вишивка – класичний вид народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчості українців, вершину мистецького таланту. Багатство художньої вишивки зумовлено ще й тим, що вона виступає не тільки як окремий атрибут, але й як своєрідна прикраса в різноманітних речах.

Відрадно, що наше Опілля належить саме до тих регіонів, де дотримуються своїх традицій і мають свої осередки. До таких творчих осередків належить і музей «Берегиня», що в нашому місті, який вже багато років тішить відвідувачів своєю невимовною красою.

А розпочиналося усе так просто… Заснувала музей викладач української мови та літератури Бурштинського енергетичного технікуму Тамара Гусар. Як розповідає Тамара Григорівна, усе розпочалося з ідеї створити етнографічний куточок в кабінеті. Так з’явилися перші експонати майбутнього музею. З 1992 року музей перенесено в окреме приміщення коледжу, а з 2000-го музей має звання державного.

Хоча сьогодні ця колекція налічує більше двох тисяч експонатів, чимало речей сховано від очей відвідувачів у шафах, адже не вистачає місця, щоб виставити всі речі. Експозиція музею ділиться на 4 великі розділи : «Чую ваш голос простий і ласкавий , предки безсмертні мої», «Згорточок старого полотна», «Опільське житло» та «Хоч тілом одійшли – їх дух живе між нами», які мають свою історію, що розкриває невичерпне багатство творчості народу.

Перший розділ, немов археологічний, – розповідає працівник музею Віра Панас. Тут представлені давні відомості про край та можна побачити старовинні предмети, що стали результатом розкопок та досліджень міста та його околиць. Другий розділ музею присвячений опільській вишивці, що представлена вишитими рушниками, сорочками ( чоловічі, дитячі, більшість жіночих), запасками, серед яких і вишиті не лише орнаментами, але й містять українську символіку. До слова, вишивки тут оригінальні. Жодна не повторюється і кожна має свою історію. Є тут вишивки, яким понад сотню літ, як от сорочка, яку носила мама Віри Яківни. А є й такі, які не встигли одягнути вишивальники, як, до прикладу, вишиванка української письменниці, політв’язня Галини Голояд, яку відома землячка готувала собі в останню путь. Але через раптову хворобу і смерть Галини Омелянівни, її робота стала експонатом музею.

Дуже цікавим та змістовним є розділ «Опільське житло». Тут можна відчути себе не просто відвідувачем музею, а й справжнісіньким гостем старенької хати, адже тут можна побачити чималу колекцію ужиткових речей – скриньок, чорнильниць, глечиків й тарілок. «Хоч тілом одійшли – їх дух живе між нами» представляє унікальні документи часів Австро-Угорщини, матеріали трагічних сторінок історії України, періоду Першої та Другої світових війн. Доречно сказати, що якщо перші вишивки представлені різнокольоровими орнаментами, то останній розділ складає більш темні тони. Тут представлені роботи, що побували в Сибіру. Люди, які використовували ці речі (сорочки, запаски, простирадла) були вивезені на заслання, і взяли із собою лиш «згорточок старого полотна» та згодом повернулися на батьківщину. Крім усього вищеперечисленого, в історико-етнографічному музеї є чимало старовинних ікон та підсвічників.

Сьогодні ж працівники музею «Берегиня» проводять не тільки виставки своїх експонатів, але й цікаві дослідження, грунтовну наукову роботу, вивчають традиції Опілля.

Щотижня в музеї проходять екскурсії, адже навідуються поціновувачі прекрасного, шанувальники старовини та вишивки зокрема, адже тут представлені ще й роботи Покуття, Бойківщини та Гоцульщини. Тож приїжджають до музею і студенти вищих навчальних закладів, які пишуть наукові роботи, черпають знання, досліджуючи колекції музею.

Багато років самовіддано очолювала історико-етнографічний музей Тамара Гусар, яка робила усе можливе, щоб старе й заховане в бабусиних скринях не припадало пилом, а доносило до нас неоціненну мистецьку спадщину, яка, воістину, є скарбом. Сьогодні ж музей очолює Богданна Анатоліївна.

Ну що ж, всеукраїнське свято вишиванки – прекрасна нагода не лише одягнути вишиванку й милувати око оточуючих, але й можливість вкотре відвідати історико-етнографічний музей «Берегиня», щоб сповна насолодитися розмаїттям опільського одягу,правдивим фактологічним матеріалом та отримати невичерпні знання з історії рідного краю.

 

Наталія Харів

  1. Гість Травень 22, 12:38

    Тестовий коментар

    Відповісти на коментар
Перегляд коментарів

Напишіть коментар.

Ваша E-mail адреса не буде опублікована
Обов'язкові поля позначено*